День пам’яті жертв голодомору

Високодуховне суспільство не допускатиме в майбутньому таких жахливих трагедій, як голодомор, переконані учасники «Круглого столу», присвяченого Дню пам’яті голодомору в Україні, який відбувся в територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Дзержинського району м. Харкова.

22 листопада у великому залі терцентру Дзержинського району запалили поминальні свічки на честь пам’яті жертв голодомору 1932-1933 років, віддали шану тим, хто постраждав від цієї жахливої трагедії, що випала на долю нашого народу.

Цю хвилюючу зустріч за круглим столом відкрили директор і заступник директора терцентру М.В. Уксусов та І.В. Волобуєва, які підкреслили велике значення збереження й увічнення пам’яті про лихоліття голоду. Після цього була оголошена хвилина мовчання біля тематичного стенду та символічної композиції з караваєм хліба перед іконою Божої Матері.

Розпочинаючи спілкування, психолог відділення соціально-побутової адаптації О.М. Костинська, зазначила, що історики досі сперечаються про кількість жертв та масштаби трагедії, яка позначилася на долі кожної української сім’ї та вкоренилася в генетичній пам’яті народу.

Представник первинних ветеранських організацій Т.В. Гонтар та Л.С. Морозенко продовжили розмову своїми спогадами про ці жахливі події.

Тетяна Василівна втратила під час голоду 32-33-го років шестеро рідних людей, які померли від голоду. А Лідія Семенівна, повідала трагічну історію свого голодного дитинства, яке випала на долю маленької дівчинки з розкуркуленої сім’ї. Діти втратили своїх батьків, а люди боялися допомагати дітям «куркулів». Тому її братів і сестер відправили до дитячих будинків. Її ж, найменшу, до дитбудинку не прийняли. На щастя Ліду прихистила в себе добра жінка, Ірина Миколаївна Дудецька, яка і піклувалася про неї впродовж 15 років. Вдячність їй Лідія назавжди зберегла в своєму серці, а на згадку про це прочитала вірша про голод, сирітство та милосердя.

Дитина війни Г.І. Категова поділилася спогадами дитинства, яке минуло в Росії. Розповіла, як їхня сім’я теж голодувала та бідувала в 32-33-й роки та в післявоєнний 1947-й рік.

Самодіяльний актор Клубу активного довголіття «Афродіта» І.В. Кунич нагадав присутнім свідчення істориків про те, що відібране в селян зерно вивозили до Німеччини, де закупали верстати для оборонної промисловості. Він зауважив: щоб не допустити голодоморів, суспільство має протистояти бездуховності та безпам’ятству. А виступ завершив віршем Фелікса Кривіна «Я мыслю, значить существую».

Зустріч завершилася спільною молитвою за благополуччя нашої держави і народу. Бард і учасник гуртка любителів пісні Т.М. Шеховцова співала пісні про любов до Бога, до ближнього. Учасники зустрічі одноголосно заявили, що духовність врятує світ від повторення таких лих.

Джерело: Відділ розвитку соціальних послуг Управління праці та соціальних питань

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *