Аналіз стану ринку соціальних послуг м.Харків

1. Ринок соціальних послуг – це сфера надання послуг, як сукупність муніципальних, громадських організацій і соціальних груп населення, які потребують соціальної підтримки. В процесі проведення аналізу стану ринку соціальних послуг нам необхідно вивчити соціальний капітал Харкова. Під соціальним капіталом ми розуміємо і певного роду форми соціальної взаємодії, які характеризуються довірою, відвертістю, відсутністю соціальної напруги і комунікативних бар’єрів. Такого роду відносини формуються на базі організаційних і людських ресурсів провайдерів соціальних послуг. У основі звернення соціального капіталу лежать мережі взаємного обміну, що діють, між формальними і неформальними організаціями, структурами соціальної сфери міста і реципієнтами соціальних послуг. Можна говорити про різні рівні (високий, середній, низький) соціального капіталу, яким володіє та або інша організація або спільність людей. Соціальний капітал є важливим чинником підвищення ефективної соціальної сфери міста в цілому, діяльності служб і організацій, який додає статусну важливість і позитивні символічні винагороди з боку клієнтів.

2. В процесі проведення аналізу ситуації нам вдається:
Виявити структуру потреб декількох пріоритетних груп населення міста, а також набір соціальних послуг і форм їх реалізації, які пропонуються харківськими соціальними службами, з метою визначення міри відповідності реальних можливостей організацій потребам населення. У разі виявлення невідповідності, необхідно визначити:
а) «незакриті» проблеми, які опинилися без уваги соціальних послуг державних служб і громадських організацій, що працюють у сфері надання;
б) ті послуги, які виявилися незатребуваними громадянами унаслідок відсутності інформації у потенційних споживачів і через неприйняття потенційними клієнтами форм діяльності організацій, які їх надають.
В процесі роботи, що проводиться, ми виявляємо:
а) форми і механізми надання соціальної допомоги, характер і результат взаємодії клієнтів і соціальних служб;
б) форми і механізми надання організаціями і соціальними службами інформації про свою діяльність реальним і потенційним клієнтам;
в) відношення реальних і потенційних споживачів до організації, яка надає соціальні послуги, що, включає ступінь довіри і рівень задоволеності отриманими соціальними послугами;
г) бачення організаціями і соціальними службами ситуації у сфері соціальних послуг; перешкод, які перешкоджають ефективному просуванню пропонованої ними допомоги.
Крім того, необхідно визначити ті групи або категорії населення міста, які позбавлені або обмежені в своїх можливостях отримувати соціальні послуги. Важливим моментом в проведенні цієї роботи є здійснення інституційного аналізу діяльності сектора виробництва соціальних послуг Харкова, а саме:
а) вивчення ролі держави у формуванні і розвитку соціального сектора на підставі законодавства України у сфері соціальної політики і практики діяльності державних і муніципальних органів у сфері соціальних послуг;
б) вивчення об’єму і структури сектора соціальних послуг Харкова, механізмів і форм взаємодії його елементів, потенціалу і ресурсів організації;
в) вивчення інтенсивності і форм взаємодії організацій з державою і між собою.

Також проводиться всестороннє дослідження і детальний опис певних ділянок сектора соціальних послуг Харкова – як традиційних, так і нових форм взаємодії організацій і реципієнтів соціальних послуг, як успішних, так і недостатньо ефективних форм такої взаємодії. В рамках цього проекту планується широке використання консультування зі всіма зацікавленими сторонами – фахівцями місцевих органів влади, керівниками і рядовими співробітниками різних служб і організацій, а також одержувачами соціальних послуг. Аналіз сфери надання соціальних послуг допомагає виявити широкий спектр соціальних груп, які на сьогоднішній день відчувають дефіцит в соціальних послугах, таким чином, дослідження допомагає освітити не тільки проблеми пріоритетних для даного проекту груп харків’ян, але і виділити ті групи, які можуть стати придбаними надалі.

3. Основні заходи, що проводяться в процесі аналізу ситуації на ринку соціальних послуг м.Харків:
— Вивчення потреб і очікувань пріоритетних груп населення міста в соціальних послугах;
— Збір даних про мережу організацій і служб м.Харків, які надають вищезазначеним групам соціальні послуги, оцінка їх діяльності;
— Вивчення різних моделей надання соціальних послуг на основі детального дослідження роботи декількох різних за типом організацій;
— Оцінка інституційного аспекту розвитку сфери надання соціальних послуг;
— Вивчення громадської думки харківської громади, щодо того, які соціальні проблеми жителі міста вважають пріоритетними, а також інформованості харків’ян щодо діяльності служб, що надають соціальну допомогу, і соціальної політики місцевих органів влади;
— Загальний опис соціальної мережі надання соціальних послуг групам населення в місті Харкові (карта-схема розподілу соціального капіталу в м.Харків);
Отримані в результаті проведення аналізу дані і рекомендації, використовуються організаціями сфери соціального обслуговування населення. Ця інформація допомагає сформулювати ряд пріоритетів і стратегій діяльності соціальних служб державних і громадських організацій, а також сприятиме активній взаємодії і плануванню діяльності у сфері надання послуг населенню міста. Крім того, отримана інформація дасть можливість налагодити взаємодію з різними організаціями соціального сектора Харкова, які зможуть реалізувати ті механізми і форми надання соціальної допомоги, які будуть визначені в процесі дослідження як найбільш ефективні і прийнятні для населення.

4. Формування розділів загальноміської соціальної програми з включенням заходів, направлених на розвиток ринку соціальних послуг.
Розробка загальноміських соціальних програм – це технологія соціального планування.
Існує десять ключових принципів, дотримуватися яких рекомендує Євросоюз з метою підтримки політики соціального включення :
— Додатковість: політика і послуги стануть більш взаємозв’язаними, якщо вони розроблятимуться і надаватимуться з погляду близькості до людей, які ними користуються.
— Всеосяжний підхід: правила і політика повинні розроблятися, а послуги надаватися інтегровано, зважаючи на загальні потреби людей, а не різні обмеження організаційного характеру.
— Прозорість і підзвітність: реципієнти соціальних виплат і користувачі соціальних послуг повинні мати гарантію прозорого і відкритого процесу ухвалення рішень. Також повинні існувати чітко певні процедури щодо відхилення вимоги і апеляції ухваленого рішення (наприклад, омбудсмен, Хартія про права і тому подібне).
— Послуги, відкриті по відношенню до користувача: якщо послуги мають відкритий характер, якщо вони легко доступні, гнучкі і відповідають потребам користувачів, це створює кращі умови для соціального включення.
— Ефективність: послуги, які сприяють включенню, швидко реагують на потреби людей без зайвої бюрократії, приділяючи увагу своєчасності їх надання і економічній ефективності.
— Солідарність і партнерство: політика і послуги, які направлені на включення, сприяють солідарності і єдності суспільства, підсилюють партнерство і відповідальність зацікавлених сторін.
— Гідність і права людини: політика і послуги, направлені на включення, визнають і підтримують людську гідність і фундаментальні права людини для кожного шляхом використання принципів рівності і зневаги дискримінацією.
— Залучення: політика і послуги, направлені на включення, плануються, надаються і контролюються (проходять аудит) за участю тих, кому загрожує бідність і соціальне виключення.
— Особовий розвиток: політика і послуги, направлені на включення, прагнуть зменшити залежність людей, підтримати розвиток їх незалежних дій і підсилити їх автономію, створити можливості особового зростання і розвитку.
— Постійне удосконалення і життєздатність: політика і послуги можуть краще підтримувати включення, і їх вплив може бути більш постійним, оскільки існує підсилююча тенденція з боку країн-членів у напрямі перевірки і моніторингу результатів використання політики і надання послуг, а також у напрямі консультування і отримання зворотного зв’язку з користувачами.

5. Визначення і застосування соціального планування соціальних послуг:
Спираючись на вищезазначені принципи, можна визначити соціальне планування як процес включення по створенню карти соціальних потреб і ресурсів, до якого привернуті всі місцеві зацікавлені сторони; і по розробці планів вирішення місцевих соціальних проблем; також по встановленню системи соціального замовлення на конкретні послуги і по регулярному моніторингу результатів. Зазвичай цей процес передбачає створення узгодженого механізму планування, направленого на мобілізацію існуючих ресурсів, стимулювання нових ініціатив і забезпечення мережі послуг, які відповідають узгодженим результатам і цілям.

Визнаючи, що ефективна система місцевого соціального планування в Україні знаходиться на самому початку свого розвитку, принципи кращої практики ЄС – які також відповідають прагненню Уряду України гармонізувати свої правила і положення з правилами і положеннями ЄС (що з часом так і буде) – повинні стати центральною характеристикою політики соціальних послуг. Проте, розвиток місцевого соціального планування соціальних послуг вимагає сильної і ефективної бази на рівні центральної влади, яка приймає до уваги наступні чинники:
— Необхідність зменшення бідності і соціального виключення;
— Необхідність того, щоб послуги гнучко реагували на потреби користувачів і були підзвітними всім користувачам послуг;
— Бюджетні асигнування і ефективні середньострокові фінансові механізми;
— Законодавча база, яка захищає і сприяє благополуччю громадян;
— Середовище, яке сприяє різноманітності послуг, що надаються;
— Стратегічні напрями надання соціальних послуг на національному рівні;
— Ефективна система соціального замовлення і надання послуг, а також відповідні стандарти для інспекції і контролю якості;
— Ефективна робоча сила для менеджменту і надання соціальних послуг;
— Стратегічне управління змінами для забезпечення того, щоб послуги відповідали різноманіттю потреб.
Метою місцевого соціального планування є посилення і стимулювання місцевих демократичних процесів. Це всеосяжна система, що дозволяє охопити всіх членів місцевої громади і привернути їх до пошуку вирішень конкретних місцевих проблем. Це система є невід’ємною частиною планування соціальних послуг в багатьох європейських країнах. У Великобританії, наприклад, вона є основою, на якій базуються місцеві пріоритети, наймаються провайдери послуг і розподіляється фінансування.

У Центральній і Східній Європі аналогічні системи були введені в Республіці Чехія, Литва, Латвія, Словаччина, Польща і Словенія, в яких місцеве планування заохочується центральним урядом і вже стало фундаментом процесу децентралізації. Аналогічні системи розвиваються в Болгарії, Румунії, Боснії і Герцеговині, Хорватії, Косово, Албанії, а також в Сербії і Чорногорії. Уряд Росії також розглядає шляхи заохочення такого планування на обласному і муніципальному рівнях.
Соціальне планування – основа, на якій базується соціальна модель надання послуг в Євросоюзі. Нова редакція Європейської Соціальної Хартії (з 1996 року) визначає право громадян на використання соціальних послуг (стаття 14). Країни, які підписали Хартію, узяли на себе зобов’язання:
— Стимулювати або забезпечувати послуги, які, шляхом використання методів соціальної роботи, сприймають благополуччю і розвитку, як індивідуумів, так і груп індивідуумів в громадах, а також їх пристосуванню до соціального середовища;
— Сприяти участі індивідуумів і волонтерських або інших організацій у встановленні і підтримці таких послуг.
Система відносин між органами місцевого самоврядування і громадськими організаціями повинна регулюватися. Це необхідно для забезпечення якості послуг, що надаються, цільового використання бюджетних коштів і самого розвитку цих відносин.
Механізмом такого регулювання є соціальні програми. У Харкові це міські комплексні програми соціального захисту населення, які приймалися щорічно, починаючи з 1991 по 2006 роки. У 2007 році ця програма була трансформована в «Програму сприяння безпечній життєдіяльності у сфері соціального захисту населення м. Харкова на 2007-2010 роки»

Починаючи з 2001 року, у всіх цих програмах присутні розділи, що відображають роботу по розвитку партнерських відносин з громадськими організаціями соціальної спрямованості
У «Харківську міську комплексну програму соціального захисту населення на 2001 рік» вперше був включений розділ «Соціальне замовлення», з фінансовою підтримкою, громадських організацій переможців конкурсу, а також розроблений, в рамках програми, об’єднаний проект по створенню «Міської консультативної мережі по соціальних, юридичних і психологічних питаннях з телефонами довіри».

У програму 2003 року включені заходи, засновані на новій стратегії, мета якої трансформувати програму з «програми допомоги в програму розвитку». Так з 2003 року в комплексних програмах соціального захисту населення з’явилися розділи «Розвиток відносин з громадськими організаціями соціальної спрямованості».
Накопичений досвід роботи показав, що розвиток суспільства і суспільних відносин для забезпечення життєдіяльності громади, можливо тільки через розвиток суспільної свідомості, формування активної життєвої позиції всіх членів суспільства.
Заходи, які включаються в розділи, направлені на реалізацію соціального замовлення, шляхом обопільних дій влади і громадськості: обмін інформацією, знаннями, досвідом, проведення сумісних заходів, моніторинг реалізації соціальних проектів.

Як підтвердження розвитку цього процесу в програмі 2007 року вперше з’явився розділ «Розвиток ринку соціальних послуг».
Пункти, включені в розділ, свідчать про наявність конкретних напрацювань у сфері створення нових соціальних технологій і стратегічного підходу до розвитку соціальних послуг в Харкові.