Правова абетка для інвалідів

«Правова абетка» підготовлена в рамках проекту «Від соціального захисту — до забезпечення прав», який реалізується ВГСПО «Національна Асамблея інвалідів України».

Фінансування видання здійснено за фінансової підтримки Фонду прав інвалідів (США) та за рахунок видатків Державного бюджету України на підтримку діяльності громадських організацій інвалідів.

Формат «Правової абетки» — це «питання» та «відповіді», перелік яких упорядкований на підставі звернень людей з інвалідністю та їх родин, що надходять до Національної Асамблеї інвалідів України. Дане видання адресоване широкому колу громадян України.

Авторський колектив: Олег Лепетюк, Олег Полозюк, Наталія Скрипка, Лариса Байда.

Можна також завантажити правову абетку для використання на комп’ютері без інтернету (завантажити файл zip, 600 Кб). Після завантаження розархівуйте файл та відкрийте файл main.html для роботи з абеткою.


Зміст

1. Які органи держави вирішують соціальні питання людей з інвалідністю?
2. Який термін розгляду звернень громадян?
3. Якщо права людини з інвалідністю порушені, куди можна звернутися?
4. Які пільги мають люди з інвалідністю при зверненні до суду?
5. Чи має право людина з інвалідністю на участь в політичному житті, вільне волевиявлення?
6. Які види соціального забезпечення з боку держави можуть отримувати особи з інвалідністю? Де з цього приводу можна отримати вичерпну інформацію?
7. Чи є в Україні спеціальні служби, що надають послуги для одиноких громадян з інвалідністю?
8. Хто може бути оформлений «помічником» для осіб, які внаслідок вад здоров’я не можуть самостійно реалізувати свої права та виконувати обов’язки?
9. Чи мають особи з інвалідністю пільги при вступі до ВУЗів?
10. Чи можуть особи з інвалідністю працювати?
11. Чи може особа з інвалідністю мати статус «безробітного» та користуватися допомогою та іншими соціальними послугами?
12. Чи зменшується розмір пенсії людини з інвалідністю, якщо вона влаштовується на роботу?
13. Чи можуть робітники з інвалідністю працювати в нічний час та на надурочних роботах?
14. Який строк відпустки працівника з інвалідністю?
15. Чи можуть звільнити / скоротити працівника з інвалідністю?
16. Як і над ким встановлюється опікунство?
17. Хто має право на пенсію з втрати годувальника?
18. Які умови призначення та розмір пенсії з втрати годувальника?
19. Який орган встановлює статус дитини-інваліда?
20. Який розмір надбавки на догляд за інвалідом I групи? Дитиною-інвалідом?
21. Якщо батьки працюють, чи отримують вони надбавку на догляд за дитиною-інвалідом?
22. Які пільги мають батьки дитини-інваліда?
23. Батьки доглядають дитину-інваліда/дорослого з інвалідністю, чи нараховується їм трудовий стаж?
24. Якими пільгами користуються особи з інвалідністю загального захворювання?
25. Які пільги мають інваліди війни?
26. Які пільги мають особи з інвалідністю у забезпеченні житлом?
27. Які умови встановлення статусу «ветеран праці» для людей з інвалідністю?
28. Які пільги у «ветеранів праці»?
29. Яке значення має індивідуальна програма реабілітації для особи з інвалідністю? Чи обов’язкове оформлення індивідуальної програми реабілітації для кожної людини з інвалідністю?
30. Як оскаржити рішення МСЕК?
31. Які органи забезпечують інвалідів та дітей-інвалідів технічними засобами реабілітації та виробами медичного призначення?
32. Куди слід звертатися для оформлення путівки на санаторно-курортне лікування для дитини-інваліда/дорослого з інвалідністю?
33. Чи має право на водіння автомобілем людина з інвалідністю?
34. Де і як особа з інвалідністю може пройти навчання та здати іспити на право водіння автомобілем?
35. Чи може особа з інвалідністю встановити гараж поблизу місця проживання?
36. Що таке «пандус» і які документи потрібні для дозволу на його будівництво?
37. На який термін видаються інвалідні візки?
38. Як пасажир з інвалідністю, що пересувається на візку може замовити спеціальний вагон для подорожі залізницею?
39. Якщо під час подорожі людина з інвалідністю потребує допомоги під час посадки/висадки на транспорті – до кого вона може звертатись?
40. Якими нормативно-правовими документами гарантується забезпечення права людей з інвалідністю на доступ до інформації?


1. Які органи держави вирішують соціальні питання людей з інвалідністю?

Державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров’я
України та органами місцевого самоврядування. Представники республіканських громадських організацій
інвалідів є членами колегій центрального органу виконавчої влади з питань праці та соціальної політики та
Міністерства охорони здоров’я України. Центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної
політики спільно з іншими міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами
місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів здійснює розробку й координацію довгострокових і короткострокових програм по реалізації державної політики щодо інвалідів та контролює
їх виконання. Фінансування заходів щодо соціальної захищеності інвалідів і дітей-інвалідів здійснюється
за рахунок коштів державного бюджету, в тому числі Фондом соціального захисту інвалідів, місцевих бюджетів, а також органами місцевого самоврядування за місцевими програмами соціального захисту окремих категорій населення за рахунок коштів місцевих бюджетів.

(Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», статті 8-10).

До відома


«Інвалід – особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідком) або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що призводить до обмеження нормальної
життєдіяльності, викликає в особи потребу в соціальній допомозі і посиленому соціальному захисті, а
також виконання з боку держави відповідних заходів для забезпечення її законодавчо визначених прав».
«Інвалідність – міра втрати здоров`я та обмеження життєдіяльності, що перешкоджає або позбавляє
конкретну особу здатності чи можливості здійснювати діяльність у спосіб та в межах, що вважаються для
особи нормальними залежно від вікових, статевих, соціальних і культурних факторів».

(Закон України «Про реабілітацію інвалідів України»).

«Інвалідність — це поняття яке еволюціонує … і є результатом взаємодії, яка відбувається між людьми з
інвалідністю та перешкодами у стосунках і середови щі, і яка заважає їхній повноцінній і дієвій участі у
житті суспільства на рівні з іншими».

(Конвенція ООН про права інвалідів).

Конвенція – угода між країнами з будь-якого юридичного питання, і є обов’язковою для виконання
всіма державами, які її ратифікували. Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію ООН про права інвалідів 16 грудня 2009 року. Конвенція є документом прямої дії.
Права – це те, чим наділена кожна людина, внаслідок того, що вона людина. Всі люди мають рівні права,
включаючи людей з інвалідністю. Права людини – це права індивіда та обов`язки держави. Кожна держава несе відповідальність за забезпечення однакового ставлення до всіх людей незалежно від кольору шкіри,
статі, мови, релігії, політичних чи інших поглядів, на ціональності та соціального походження, майнового
статусу, народження та інших ознак. Влада також відповідальна за надання соціального захисту, навчання,
роботи, медичних послуг, а також доступу до науки і культури, свободи слова, свободи віросповідання,
свободи асоціацій та права на участь у керуванні країною. Людська гідність і рівність — це ключові цінності прав людини.

Стаття 57 Конституції України гарантує кожному право знати свої права і обов’язки. При цьому, «закони
та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, мають бути доведені до відома
населення у порядку, встановленому законом».

До змісту

2. Який термін розгляду звернень громадян?

До вищестоящого органу можна звертатись із заявою коли вона вже була розглянута нижчестоящим
органом, з наданням відповіді, яка не задовольняє заявника. Заяви та звернення повинні бути подані
обов`язково в письмовій формі, особисто або надіслані поштою рекомендованим листом і зареєстровані в органах, куди подається заява, з присвоєнням вхідного номеру (копія з реєстраційним номером залишається у заявника). Заява на рішення, що оскаржується, може бути подана до органу або посадової
особи вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу
ознайомлення з прийнятим рішенням. Звернення розглядаються і вирішуються у місячний термін, а ті,
які не потребують додаткового вивчення — невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти днів з дня отримання.
Загальний термін вирішення питань не може перевищувати сорока п`яти днів. (Закон України «Про звернення громадян», статті 17, 20). У разі коли відповідь на вашу заяву не надійшла вчасно потрібно звернутись з письмовою заявою до керівника цього ж органу та крім викладених вимог наголосити на порушенні
терміну розгляду заяв, або ж до органів Прокуратури з аналогічною вимогою.

Відповідно до статті 40 Конституції України «Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні
письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк».

До змісту

3. Якщо права людини з інвалідністю порушені, куди можна звернутися?

Якщо права людини з інвалідністю порушені можна звернутися із заявою до органів Прокуратури або
до суду. Інваліди 1 та 2 груп звільняються від сплати судового збору та державного мита, крім підприємців-інвалідів, що звертаються до господарських судів.

(Декрет КМУ «Про державне мито», стаття 4).

Загальні гарантії доступу до суду в Україні закріплені у Конституції. Відповідно до частини першої статті 55 «права і свободи людини і громадянина захищаються судом». При цьому Конституція України базується на якнайширшому тлумаченні прав і свобод людини, гарантуючи у статті 22, що вони «не є вичерпними» і «не можуть бути скасовані». Окрім цього частина друга статті 3 Конституції України наголошує, що «права і свободи людини визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність». Співвідношення усіх цих положень дає підстави стверджувати, що Конституція України гарантує судовий захист невичерпного обсягу прав і свобод людини і громадянина. Зрештою частина четверта статті 55 Конституції гарантує кожному після використання всіх національних засобів правового захисту можливість «звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна».

В Україні правосуддя здійснюється виключно судами. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України
та судами загальної юрисдикції. Громадяни можуть звертатися до Конституційного Суду лише з питань офіційного тлумачення Конституції та законів України «з метою забезпечення реалізації чи захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи».

(Закон України «Про Конституційний суд України», стаття 42).

До відома
Частина перша статті 13 Конвенції ООН про права інвалідів зобов’язує держави-учасниці забезпечити «людям з інвалідністю нарівні з іншими ефективний доступ до правосуддя, зокрема передбачаючи процесуальні та відповідні вікові корективи, які полегшують виконання ними своєї ефективної ролі прямих і опосередкованих учасників, у тому числі свідків, на всіх стадіях юридичного процесу, зокрема на стадії розслідування та інших стадіях попереднього провадження».

До змісту

4. Які пільги мають люди з інвалідністю при зверненні до суду?

При зверненні до суду особа, яка звертається, повинна сплатити судовий збір. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов’язаних з розглядом судової справи, належать:

1) витрати на інформаційно-технічне забезпечення;
2) витрати на правову допомогу;
3) витрати сторін та їх представників, що пов’язані з явкою до суду;
4) витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;
5) витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи. До витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи відносяться витрати, пов’язані з інформуванням учасників цивільного процесу про хід і результати розгляду справи, а також витрати, пов’язані з виготовленням та видачею копій судових рішень. Розмір та порядок оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи залежно від категорії справ встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про:

1) поновлення на роботі;
2) стягнення заробітної плати, компенсацій працівникам, вихідної допомоги, відшкодування за затримку їх виплати;
3) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи;
4) стягнення аліментів;
5) визнання батьківства або материнства.

Не підлягають оплаті витрати на інформаційнотехнічне забезпечення у справах про:

1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;
2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;
3) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;
4) обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;
5) відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду;
6) оголошення фізичної особи померлою внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах, в яких, у випадках, встановлених законом, представництво інтересів громадянина або держави в суді здійснює прокурор.

Не підлягають оплаті витрати на інформаційнотехнічне забезпечення у справах про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб у випадках, якщо представництво їх інтересів у суді відповідно до закону або міжнародного договору, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України, здійснюють Міністерство юстиції України та/чи органи опіки та піклування або служби у справах дітей.

Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Якщо у встановлений судом строк судові витрати не будуть оплачені, заява відповідно до статті 207 ЦПКУ залишається без розгляду, або витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли оплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення.

З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.

Витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Витрати фізичних осіб, пов’язані з оплатою правової допомоги при розгляді судом справ про оголошення померлою фізичної особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку, або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, несуть юридичні особи, на території яких мав місце нещасний випадок внаслідок таких надзвичайних ситуацій.

До змісту

5. Чи має право людина з інвалідністю на участь в політичному житті, вільне волевиявлення?

Конституція України гарантує усім громадянам право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. (Конституція України, стаття 38). Таким чином, відповідно до Конституції України особи з інвалідністю повині мати можливість вільно обирати та бути обраними.

Виборцю, який внесений до списку виборців на виборчій дільниці, але за віком, у зв’язку з інвалідністю чи за станом здоров’я не здатний пересуватися самостійно, дільнична виборча комісія надає можливість голосувати за місцем перебування цього виборця (Частина 1 Статті 77 Закону України «Про вибори Президента України», частина 1 статті 84 Закону України «Про вибори народних депутатів України», частина 1 статті 67 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»). Особлива процедура голосування – це поки що в Україні єдиний гарантований та відпрацьований механізм, яким особи з інвалідністю можуть скористатися для голосування. Виборці, стосовно яких у списку виборців є відмітка про постійну нездатність пересуватися самостійно, разом із повідомленням про включення до списку виборців повідомляється про те, що їм буде надана можливість проголосувати за місцем перебування. Окрім цього, законодавство докладно регулює порядок організації голосування за межами приміщення для голосування.

До відома

Гарантування особам з інвалідністю можливості проголосувати у світлі статті 29 Конвенції ООН про права інвалідів означає: забезпечення особливої процедури голосування, належних приміщень для голосування, доступних та легких для розуміння й використання матеріалів для голосування, а також задоволення, коли це необхідно, прохань про надання їм якою-небудь особою за їхнім вибором допомоги в голосуванні.

До змісту

6. Які види соціального забезпечення з боку держави можуть отримувати особи з інвалідністю?
Де з цього приводу можна отримати вичерпну інформацію?

З боку держави громадяни можуть отримувати соціальне забезпечення у вигляді пенсій та державних соціальних допомог. В залежності від віку, стану здоров’я, соціального стану, державою гарантується громадянам соціальний захист.

Цей соціальний захист регулюється законами України. Головним джерелом для отримання інформації про ті, чи інші нормативно-правові акти є друковані або електронні джерела інформації.

До офіційних друкованих джерел інформації належать такі газети як «Голос України», «Урядовий кур’єр», «Офіційний вісник України». В електронному вигляді інформацію про нормативно-правові акти можна отримати на офіційному сайті Верховної Ради України: www.rada.gov.ua

До змісту

7. Чи є в Україні спеціальні служби, що надають послуги для одиноких громадян з інвалідністю?

Суб’єкти, що надають соціальні послуги — державні та комунальні спеціалізовані підприємства, установи та заклади соціального обслуговування, підпорядковані центральним, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування (далі — державні та комунальні суб’єкти), юридичні особи, створені відповідно до законодавства, які не мають на меті отримання прибутку (далі — недержавні суб’єкти), фізичні особи. Звернутись потрібно до територіального центру управління праці та соціального захисту за місцем проживання. (Закон України «Про соціальні послуги», стаття 1).

До відома

Держави – учасниці забезпечують, щоб:

b) люди з інвалідністю мали доступ до різного виду послуг, що надаються вдома, за місцем проживання чи іншим допоміжним послугам в рамках спільноти, включаючи персональну допомогу, необхідну для підтримки життя в спільноті та включення до неї, а також для недопущення ізоляції чи сегрегації від спільноти.

(Конвенція ООН про права інвалідів, стаття 19).

До змісту

8. Хто може буди оформлений «помічником» для осіб, які внаслідок вад здоров’я не можуть самостійно реалізовувати свої права та виконувати обов’язки?

Для того, щоб надавати допомогу людині з інвалідністю, не обов’язково бути його опікуном. Опікунство призначається у випадку визнання особи недієздатною. Наприклад, внаслідок психічного захворювання, після відповідного рішення суду.Для допомоги дієздатній фізичній особі у реалізації її прав та виконанні обов’язків може бути наданий «помічник», як це передбачається Цивільним кодексом України.

Дієздатна фізична особа, яка за станом здоров’я не може самостійно реалізовувати свої права та виконувати обов’язки, має право обрати собі «помічника». «Помічником» повина бути дієздатна фізична особа.

За заявою особи, яка потребує допомоги, ім’я її «помічника» реєструється органом опіки та піклування, що підтверджується відповідним документом. «Помічник» має право на одержання пенсії, аліментів, заробітної плати, поштової кореспонденції, що належать фізичній особі, яка потребує допомоги.
«Помічник» має право вчиняти дрібні побутові правочини в інтересах особи, яка потребує допомоги, відповідно до наданих йому повноважень.
«Помічник» представляє особу в органах державної влади, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування та організаціях, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення.
«Помічник» може представляти фізичну особу в суді лише на підставі окремої довіреності. Послуги «помічника» є оплатними, якщо інше не визначено за домовленістю сторін.
«Помічник» може бути у будь-який час відкликаний особою, яка потребувала допомоги. У цьому разі повноваження «помічника» припиняються.

До змісту

9. Чи мають особи з інвалідністю пільги при вступі до ВУЗів?

У разі складання вступних іспитів (вступних випробувань) з позитивним результатом до вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації зараховуються поза конкурсом діти-інваліди та інваліди першої і другої груп, яким не протипоказане навчання за обраною спеціальністю; до професійно-технічних навчальних закладів — діти-інваліди та інваліди, яким не протипоказане навчання за обраною професією (спеціальністю) та спеціалізацією. За інших рівних умов переважне право на зарахування до вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладів мають інваліди та діти з малозабезпечених сімей, у яких:

обидва батьки є інвалідами;

один з батьків — інвалід, а інший помер;

одинока матір з числа інвалідів;

батько — інвалід, який виховує дитину без матері.

Під час навчання зазначеним категоріям громадян стипендія та пенсія (державна соціальна допомога інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам) виплачуються в повному розмірі.

(Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», стаття 22).

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1312 «Про заснування академічної стипендії Кабінету Міністрів України обдарованим студентам з числа інвалідів» передбачено заснування з 1 січня

2010 р. 100 академічних стипендій Кабінету Міністрів України обдарованим студентам вищих навчальних закладів

III—IV рівня акредитації з числа інвалідів. Академічна стипендія виплачується обдарованим студентам вищих навчальних закладів III—IV рівня акредитації з числа інвалідів, які навчаються за освітньо-кваліфікаційним рівнем “бакалавр”, “спеціаліст” або “магістр”, у розмірі 850 гривень на місяць.

Студентам зазначеної категорії з числа інвалідів I групи академічна стипендія збільшується на 50 відсотків.

До відома

«Дитина-інвалід, особа віком до 18 років (повноліття) зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що призводить до обмеження нормальної життєдіяльності та викликає необхідність надання їй соціальної допомоги та захисту».

(Закон України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», стаття 1).

«…1. Держави учасниці забезпечують інклюзивну освіту на всіх рівнях та освіту впродовж всього життя.
2… Держави учасниці забезпечують, щоб:
а) люди з інвалідністю не виключались на підставі інвалідності із системи загальної освіти, а діти з інвалідністю-із системи безкоштовної і обов`язкової початкової освіти або середньої освіти;
с) забезпечувалось розумне пристосування, що враховує індивідуальні потреби».

(Конвенція ООН про права інвалідів, стаття 24).

До змісту

10. Чи можуть особи з інвалідністю працювати?

З метою реалізації творчих і виробничих здібностей людей з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення інваліда на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медикосоціальної експертизи стан його здоров’я перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров’я інвалідів.

Забезпечення прав людей з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань людини з інвалідністю, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування людей з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Особам з інвалідністю, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома. Люди з інвалідністю можуть залучатися до оплачуваних громадських робіт за їх згодою.

(Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», стаття 18).

До відома

«Робоче місце інваліда – місце, або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях; Спеціальне робоче місце інваліда – окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо».

(Закон України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», стаття 1).

«Держави–учасниці забезпечують та заохочують право на працю… шляхом ухвалення належних заходів, спрямованих, зокрема, на:

а) заборону дискримінації на підставі інвалідності відносно всіх питань, що стосуються всіх форм зайнятості, включаючи умови прийняття на роботу, найму і зайнятості, збереження роботи, просування по службі і безпечних, здорових умов праці;

б) захист прав людей з інвалідністю нарівні з іншими на справедливі і сприятливі умови праці, включаючи рівні можливості і рівну винагороду за працю рівної цінності, безпечні і здорові умови праці, включаючи захист від домагань, і задоволення скарг…».

(Конвенція ООН про права інвалідів, стаття 27).

До змісту

11. Чи може особа з інвалідністю мати статус «безробітного» та користуватися допомогою та іншими соціальними послугами?

Особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрована у державній службі зайнятості як «безробітний».

Рішення про визнання особи з інвалідністю «безробітним» і взяття його на облік для працевлаштування приймається Центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для людей з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії громадян у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

(Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», стаття18-1).

До змісту

12. Чи зменшується розмір пенсії людини з інвалідністю, якщо вона влаштовується на роботу?

Ні. Більше того, працююча особа з інвалідністю має право кожні два роки на перерахунок пенсії у відповідності до розміру заробітної плати та страхового стажу.

(Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», стаття 42).

До змісту

13. Чи можуть робітники з інвалідністю працювати в нічний час та на надурочних роботах?

Робота осіб з інвалідністю у нічний час та залучення їх до надурочних робіт допускається лише за згодою працівника-інваліда.

(КЗпП, статті 55, 63).

До змісту

14. Який строк відпустки працівника з інвалідністю?

Тривалість щорічної оплачуваної відпустки для інвалідів 1 та 2 груп-30 календарних днів, для інвалідів 3 групи-28 календарних днів; тривалість щорічної неоплачуваної відпустки для інвалідів 1 та 2 груп до 60 календарних днів, а інвалідів 3 групи до 30 календарних днів.

(Закон України «Про відпустки», статті 6, 25).

До змісту

15. Чи можуть звільнити/скоротити працівника з інвалідністю?

Звільнення працівника з інвалідністю за ініціативою адміністрації, переведення на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком МСЕК стан його здоров`я перешкоджає виконанню ним професійних обов`язків, загрожує здоров`ю і безпеці праці інших осіб або коли продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню стану здоров`я особи.

(Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», стаття 17).

Однак, законодавство не забороняє звільняти з роботи працівників з інвалідністю з причин не пов`язаних з інвалідністю – прогул, порушення трудової дисципліни тощо. Працівники, які отримали на підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання, мають переважне право на залишення на роботі при скороченні штату або чисельності працівників, якщо за кваліфікацією та продуктивністю праці вони не поступаються іншим працівникам.

(КЗпП, стаття 42).

До змісту

16. Як і над ким встановлюється опікунство?

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов’язки.

Опіка встановлюється над малолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними. Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника. Опікуна або піклувальника призначає орган опіки та піклування, крім випадків, встановлених статтею 60 Цивільного Кодексу.

Опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою.

Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов’язки опікуна чи піклувальника. При призначенні опікуна для малолітньої особи та при призначенні піклувальника для неповнолітньої особи враховується бажання підопічного.

Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Опікуном або піклувальником не може бути фізична особа:

1) яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;
2) поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування.

До встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування.

Якщо над фізичною особою, яка перебуває у навчальному закладі, закладі охорони здоров’я або закладі соціального захисту населення, не встановлено опіку чи піклування або не призначено опікуна чи піклувальника, опіку або піклування над нею здійснює цей заклад.

Опікун зобов’язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун малолітньої особи зобов’язаний дбати про її виховання, навчання та розвиток.

Опікун має право вимагати повернення підопічного від осіб, які тримають його без законної підстави.

Опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного. Опікун зобов’язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.

Опікун, його дружина, чоловік та близькі родичі (батьки, діти, брати, сестри) не можуть укладати з підопічним договорів, крім передання майна підопічному у власність за договором дарування або у безоплатне користування за договором позички.

Опікун не може здійснювати дарування від імені підопічного, а також зобов’язуватися від його імені порукою.

До змісту

17. Хто має право на пенсію з втрати годувальника?

На підставі статті 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається:

1. Непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» — незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

2. Непрацездатними членами сім’ї вважаються:

1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років.

Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійнотехнічних, вищих навчальних закладах, – до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти – до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;

3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності — один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

3. До членів сім’ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім’ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв’язку з втратою годувальника.

4. Усиновлені діти мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми.

5. Пасинок і падчерка мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми, якщо вони не одержували аліментів від батьків.

6. Неповнолітні діти, які мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника, зберігають це право і в разі їх усиновлення.

7. Положення цього Закону, що стосуються сім’ї померлого, відповідно поширюються і на сім’ю особи, визнаної безвісно відсутньою або оголошеною померлою у встановленому законом порядку.

8. Пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

До змісту

18. Які умови призначення та розмір пенсії з втрати годувальника?

Пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім’ї — 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім’ї 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Дітям-сиротам пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається в розмірах, визначених частиною першою цієї статті, виходячи з розміру пенсії за віком кожного з батьків.

Пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім’ї померлого годувальника вважається непрацездатним, а членам сім’ї, які досягли пенсійного віку — довічно.

Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім’ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.

На всіх членів сім’ї, які мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника, призначається одна спільна пенсія. На вимогу члена сім’ї із загальної суми пенсії виділяється його частка, яка виплачується окремо.

Виділення частки пенсії провадиться з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла заява про виділення частки пенсії.

(Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», статті 26, 36-39).

До змісту

19. Який орган встановлює статус дитини-інваліда?

Особам у віці до 18 років лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів встановлюється категорія “дитина-інвалід”. Звернутись потрібно до поліклініки за місцем проживання. Встановлення інвалідності і ступеня втрати здоров`я супроводжується складанням індивідуальної програми реабілітації інваліда, дитини-інваліда, що визначає реабілітаційні заходи і терміни їх реалізації.

(Закон України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», стаття 7).

До змісту

20. Який розмір надбавки на догляд за інвалідом I групи? Дитиною-інвалідом?

Інвалідам з дитинства I групи встановлюється надбавка на догляд за ними в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Одиноким інвалідам з дитинства II і III груп, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують постійного стороннього догляду, встановлюється надбавка на догляд за ними в розмірі 15 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Надбавка на догляд за дитиною-інвалідом установлюється в розмірі: на дитину-інваліда віком до 6 років — 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, на дитину-інваліда віком від 6 до 18 років — 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років.

При визначенні розмірів надбавок на догляд за інвалідами з дитинства та дітьми-інвалідами з важкими формами інвалідності, які потребують постійного стороннього догляду або допомоги (прикуті до ліжка, сліпоглухонімі, з психічними вадами тощо) внаслідок захворювань за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, не може застосовуватися рівень забезпечення прожиткового мінімуму.

(Закон України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», стаття 3).

До змісту

21. Якщо батьки працюють, чи отримують вони надбавку на догляд за дитиною-інвалідом?

Надбавка на догляд за дитиною-інвалідом віком до 18 років призначається одному з батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику, які не працюють і фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом. Одинокій матері (одинокому батьку) надбавка на догляд за дитиною-інвалідом призначається незалежно від факту роботи.

До змісту

22. Які пільги мають батьки дитини-інваліда?

Окремо, така категорія громадян як «батьки дітей – інвалідів» в якості категорії громадян, на яких поширюються пільги чинним законодавством не відокремлена. У відповідях на питання, що містяться у данному виданні вказується на ті окремі пільги, якими можуть користуватися батьки дітей-інвалідів. Зокрема, це право на отримання допомоги на догляд, право на пільговий проїзд при супроводженні дитини-інваліда, право на вихід на пенсію на пільгових умовах, тобто на 5 років раніше віку, що дає право на оформлення пенсії за віком. Інші пільги можуть бути передбачені нормативно-правовими актами, які приймають органи місцевого самоврядування.

До змісту

23. Батьки доглядають дитину-інваліда/дорослого з інвалідністю, чи нараховується їм трудовий стаж?

Загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню серед інших категорій громадян підлягають:

один з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або за престарілим, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства.

До змісту

24. Якими пільгами користуються особи з інвалідністю?

На підставі Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» особи з інвалідністю можуть мати наступні пільги:

Жилі приміщення, займані особами з інвалідністю або сім’ями, у складі яких вони є, під’їзди, сходові площадки будинків, в яких мешкають люди з інвалідінстю, мають бути обладнані спеціальними засобами і пристосуваннями відповідно до індивідуальної програми реабілітації, а також телефонним зв’язком.

Обладнання зазначених жилих приміщень здійснюється органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями, у віданні яких знаходиться житловий фонд.

Обладнання індивідуальних жилих будинків, в яких проживають люди з інвалідністю, здійснюється підприємствами, установами і організаціями, з вини яких настала інвалідність, а в інших випадках — відповідними органами місцевого самоврядування. У разі невідповідності житла вимогам, визначеним висновком медико-соціальної експертизи, і неможливості його пристосування до потреб людини з інвалідністю, може провадитись заміна жилої площі.

Органи місцевого самоврядування забезпечують виділення земельних ділянок особам з інвалідністю із захворюваннями опорно-рухового апарату під будівництво гаражів для автомобілів з ручним керуванням поблизу місця їх проживання.

(Закон України « Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», стаття 30).

Місцеві органи державної влади зобов’язані забезпечувати людям з інвалідністю необхідні умови для вільного доступу і користування культурно-видовищними закладами і спортивними спорудами, для занять фізкультурою і спортом, а також забезпечувати надання спеціального спортивного інвентаря.

Люди з інвалідністю користуються переліченими послугами безкоштовно або на пільгових умовах згідно з рішеннями органів місцевого самоврядування за участю громадських організацій інвалідів.

(Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», стаття 34).

Інваліди забезпечуються засобами спілкування, що полегшують їх взаємодію між собою та з іншими категоріями населення. Порядок і умови такого забезпечення передбачаються місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування за участю громадських організацій інвалідів.

Інваліди першої та другої груп мають право на позачергове і пільгове встановлення квартирних телефонів за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів. Порядок і умови встановлення телефонів інвалідам визначаються Кабінетом Міністрів України з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів. Інвалідам першої, другої груп і сім’ям, у складі яких є два або більше інвалідів, оплата послуг електрозв’язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів за почасовим (похвилинним, посекундним) обліком їх тривалості встановлюється тільки за їх згодою.

Інвалідам першої, другої груп і сім’ям, у складі яких є два або більше інвалідів, оплата послуг електрозв’язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів за почасовим (похвилинним, посекундним) обліком їх тривалості встановлюється тільки за їх згодою.

Інвалідам першої, другої груп по зору надається право безплатного користування радіотрансляційною точкою.

(Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», стаття 35).

Інвалідам і дітям-інвалідам надаються безоплатно або на пільгових умовах послуги з соціально-побутового і медичного обслуговування, технічні та інші засоби реабілітації (засоби для пересування, протезні вироби, сурдотехнічні засоби, мобільні телефони для письмового спілкування тощо), вироби медичного призначення (індивідуальні пристрої, протези очей, зубів, щелеп, окуляри, слухові та голосоутворювальні апарати, ендопротези, сечо-та калоприймачі тощо) на підставі індивідуальної програми реабілітації, автомобілі — за наявності відповідного медичного висновку.

Інваліди, які отримують пенсію, що не перевищує мінімального розміру пенсії, або державну соціальну допомогу, призначену замість пенсії, діти-інваліди мають право на безплатне придбання лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування.

Інваліди першої і другої груп мають право при амбулаторному лікуванні на придбання лікарських засобів за рецептами лікарів з оплатою 50 відсотків їх вартості.

Інваліди і діти-інваліди за наявності медичних показань мають право на безплатне забезпечення санаторно-курортними путівками.

Порядок та умови забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів лікарськими, технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення, санаторно-курортними путівками, автомобілями, а також переліки технічних та інших засобів реабілітації і виробів медичного призначення визначає Кабінет Міністрів України.

Після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням членів його сім’ї може бути переданий у їх власність у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Технічні та інші засоби реабілітації можуть бути залишені у власності членів сім’ї померлого інваліда, дитини-інваліда в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

(Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», стаття 38).

Транспортне обслуговування інвалідів здійснюється на пільгових умовах.

Інваліди, діти-інваліди та особи, які супроводжують інвалідів першої групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого), мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім метрополітену і таксі), а також всіма видами приміського транспорту. Діти-інваліди та інваліди першої, другої груп по зору і з ураженням опорно-рухового апарату та особи, які супроводжують інвалідів першої групи або дітей-інвалідів зазначених категорій (не більше одного супроводжуючого), мають право на безплатний проїзд також у метро.

Інваліди, діти-інваліди та особи, які супроводжують інвалідів першої групи або дітей-інвалідів (не більше однієї особи, яка супроводжує інваліда або дитину-інваліда), мають право на 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня.

Пільгове перевезення інвалідів здійснюють усі підприємства транспорту незалежно від форми власності та підпорядкування відповідно до Закону України “Про транспорт”.

Категорії інвалідів та дітей-інвалідів і порядок їх транспортного обслуговування на пільгових умовах визначає Кабінет Міністрів України.

Пільговий проїзд надається за умови, якщо середньомісячний сукупний доход сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищував величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, збільшену на коефіцієнт 1,1 у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

(Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», стаття 38-1).

Пільги, зберігаються за інвалідами та дітьми-інвалідами незалежно від виду виплачуваної пенсії або допомоги, призначеної замість пенсії. У випадках, коли іншими нормативно-правовими актами передбачені норми, що підвищують встановлений цим Законом рівень соціального захисту інвалідів, застосовуються положення тих нормативно-правових актів, які визначають найбільший рівень соціального захисту інвалідів.

Якщо інвалід має право на одну і ту ж пільгу за Законом “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” і одночасно за іншим нормативно-правовим актом, пільга йому надається лише за одним з них за його вибором (незалежно від підстави встановлення пільги).

(Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», стаття 38-2).

До змісту

25. Які пільги мають інваліди війни?

Згідно статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантїї їх соціального захисту» від 22.10.1993 р. № 3551 інвалідам війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги:

1) безплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів та виробів медичного призначення за рецептами лікарів;
2) позачергове безплатне зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів), безплатне забезпечення іншими протезами і протезноортопедичними виробами;
3) безоплатне позачергове забезпечення санаторно-курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад або одержання замість путівки грошової компенсації. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсацій визначаються Кабінетом Міністрів України.
Інваліди війни забезпечуються путівками відповідно органами соціального захисту населення, охорони здоров’я, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону України та іншими органами за місцем перебування на обліку або за місцем роботи.
4) 100-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім’ю);
5) 100-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.
Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної
площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метрів на сім’ю.
Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 100-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім’ю);
6) 100-процентна знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення;
7) безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання. Це право поширюється і на особу, яка супроводжує інваліда I групи;
8) позачерговий безплатний капітальний ремонт власних жилих будинків і квартир та першочерговий поточний ремонт жилих будинків і квартир у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
9) позачергове обслуговування амбулаторно-поліклінічними закладами, а також позачергова госпіталізація.
Ліквідація госпіталів для інвалідів Великої Вітчизняної війни здійснюється лише за погодженням з Кабінетом Міністрів України;
10) позачергове безплатне встановлення квартирних телефонів і позачергове користування всіма послугами зв’язку. Абонементна плата за користування квартирним телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів, а для інвалідів Великої Вітчизняної війни та війни з Японією зі 100-процентною знижкою від затверджених тарифів;
11) користування при виході на пенсію (незалежно від часу виходу на пенсію) чи зміні місця роботи поліклініками та госпіталями, до яких вони були прикріплені за попереднім місцем роботи;
12) право на щорічне медичне обстеження і диспансеризацію із залученням необхідних спеціалістів;
13) позачергове працевлаштування за спеціальністю відповідно до підготовки та висновків медико-соціальної експертизи.
Праця інвалідів війни регулюється відповідними нормами законодавства України про працю і соціальний захист інвалідів;
14) переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємств, установ, організацій;
15) виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності працюючим інвалідам війни в розмірі 100-процентної середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи;
16) виплата працюючим інвалідам допомоги по тимчасовій непрацездатності до 4 місяців підряд або до 5 місяців протягом календарного року, а також допомоги по державному соціальному страхуванню за весь період перебування в санаторії з урахуванням проїзду туди і назад у разі, коли для лікування не вистачає щорічної і додаткової відпусток;
17) використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки без збереження заробітної плати строком до двох тижнів на рік;
18) позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами державної виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих Рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а інваліди І групи з числа учасників бойових дій на території інших країн — протягом року.
Органи державної виконавчої влади, виконавчі комітети місцевих Рад зобов’язані надавати допомогу інвалідам війни у будівництві індивідуальних жилих будинків. Земельні ділянки для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва відводяться зазначеним особам у першочерговому порядку;
19) одержання позики на будівництво, реконструкцію або капітальний ремонт жилих будинків і подвірних будівель, приєднання їх до інженерних мереж, комунікацій, а також позики на будівництво або придбання дачних будинків і благоустрій садових ділянок з погашенням її протягом 10 років починаючи з п’ятого року після закінчення будівництва. Зазначені позики надаються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України;
20) першочергове право на вступ до житлово-будівельних (житлових) кооперативів, кооперативів по будівництву та експлуатації колективних гаражів, стоянок для транспортних засобів та їх технічне обслуговування, до садівницьких товариств, на придбання матеріалів для індивідуального будівництва і садових будинків. Гаражі, стоянки для транспортних засобів інвалідів війни, які мають медичні показання на забезпечення транспортом, як правило, споруджуються поблизу будинків.
21) інвалідам I і II груп надається право безплатного проїзду один раз на рік (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, а особам, які супроводжують інвалідів I групи (не більше одного супроводжуючого), — 50-процентна знижка вартості проїзду один раз на рік (туди і назад) зазначеними видами транспорту.
Інвалідам III групи надається право безплатного проїзду один раз на два роки (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом незалежно від наявності залізничного сполучення або проїзду один раз на рік (туди і назад) зазначеними видами транспорту з 50-процентною знижкою вартості проїзду.
Інвалідам війни та особам, які супроводжують у поїздках інвалідів І групи (не більше одного супроводжуючого), надається право користування міжміським транспортом зазначених видів у період з 1 жовтня по 15 травня з 50-процентною знижкою вартості проїзду без обмеження кількості поїздок.
22) позачергове безоплатне забезпечення автомобілем (за наявності медичних показань для забезпечення автомобілем) на термін експлуатації до 10 років (з наступною заміною на новий), виплата компенсації на бензин (пальне), ремонт, технічне обслуговування автомобілів або на транспортне обслуговування в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
23) звільнення від сплати податків, зборів і мита всіх видів та земельного податку;
24) звільнення від орендної плати за нежилі приміщення, що орендуються інвалідами війни під гаражі для спеціальних засобів пересування (автомобілів, мотоколясок, велоколясок тощо) та безплатне надання для цих засобів гаражів-стоянок незалежно від їх форми власності;
25) позачергове влаштування до закладів соціального захисту населення, а також обслуговування службами соціального захисту населення вдома. У разі неможливості здійснення такого обслуговування закладами соціального захисту населення відшкодовуються витрати, пов’язані з доглядом за цим інвалідом, в порядку і розмірах, встановлених чинним законодавством;
26) позачергове обслуговування підприємствами, установами, організаціями служби побуту, громадського харчування, житлово-комунального господарства, міжміського транспорту;
27) право на позачергове забезпечення продовольчими товарами поліпшеного асортименту та промисловими товарами підвищеного попиту згідно з переліком та нормами, що встановлюються Урядом Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями. Для продажу цих товарів створюються спеціалізовані салони-магазини, секції, відділи та інші види пільгового торговельного обслуговування. Продаж товарів здійснюється за соціально доступними цінами за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України. Магазини, секції, відділи та інші торговельні підприємства, що обслуговують інвалідів та ветеранів війни, звільняються від сплати податку на добавлену вартість.

Пільги щодо плати за житло, комунальні послуги та паливо, надаються інвалідам війни та членам їх сімей, які проживають разом з ними, незалежно від виду житла чи форми власності на нього.

Площа житла, на яку нараховується 100-процентна знижка плати, визначається в максимально можливому розмірі в межах загальної площі житлового приміщення (будинку) згідно з нормами користування (споживання).

Якщо в складі сім’ї є особи, які мають право на знижку плати в розмірі, меншому ніж 100 процентів, спочатку обчислюється в максимально можливому розмірі 100 процентів відповідна знижка плати.

Інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам I групи — у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи — 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи — 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Кабінетом Міністрів України затверджено розпорядження від 05.05.2010 № 1010-р «Деякі питання забезпечення житлом інвалідів Великої Вітчизняної війни I групи» і Постанову вiд 12.05.2010 № 354 «Про затвердження Порядку використання у 2010 році коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення житлом інвалідів Великої Вітчизняної війни I групи, які протягом тривалого строку перебувають у черзі на отримання житла».

До змісту

26. Які пільги мають особи з інвалідністю у забезпеченні житлом?

Інваліди війни, чорнобильці 1 категорії, інваліди праці мають право на позачергове забезпечення житлом на нижніх поверхах та в будинках з ліфтом (ст.45 Житлового кодексу України, ст.20 п.10 Закону України «Про статус чорнобильців…»; ст.18 п.18 Закону України «Про статус ветеранів війни…»).

Право на позачергове отримання житла і матеріальну допомогу на його благоустрій мають (якщо за висновком МСЕК самостійно себе обслуговують і можуть самостійно жити) молоді інваліди-сироти після закінчення інтернату (ст.46 Житлового кодексу України). Додатковою житловою площею, кімнатою можуть бути забезпечені інваліди, діагноз яких входить до «Переліку захворювань, які дають право особам які страждають на ці захворювання, на позачергове отримання житлової площі» (наказ МОЗ СРСР від 28.03.1983 р. № 330, додаток №1 п.3) та переліку хронічних захворювань при яких особи, які хворіють на це захворювання, не можуть проживати в комунальних квартирах або в одній кімнаті з членами своєї сім’ї (Наказ Міністерства охорони здоров’я УРСР № 52 від 08.02.85р. п. IV).

Інваліди та сім’ї, в яких є діти-інваліди, мають переважне право на поліпшення житлових умов в порядку, передбаченому чинним законодавством. (Закон «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», статті 29,30).

До змісту

27. Які умови встановлення статусу «ветеран праці» для інвалідів?

«Ветеранами праці» визнаються також інваліди I і II груп, які одержують пенсії по інвалідності, якщо вони мають стаж роботи не менше 15 років.

До змісту

28. Які пільги у «ветеранів праці»?

«Ветеранам праці» надаються такі пільги:
1) користування при виході на пенсію чи зміні місця роботи поліклініками, до яких вони були прикріплені за попереднім місцем роботи;
2) першочергове безплатне зубопротезування (за винятком протезування із дорогоцінних металів);
3) переважне право на забезпечення санаторно-курортним лікуванням, а також на компенсацію вартості самостійного санаторно-курортного лікування в порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України;
4) щорічне медичне обстеження і диспансеризація із залученням необхідних спеціалістів;
5) першочергове обслуговування в лікувальнопрофілактичних закладах, аптеках та першочергова госпіталізація;
6) використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки без збереження заробітної плати строком до двох тижнів на рік;
7) переважне право на забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом;
8) першочергове одержання позики на індивідуальне (кооперативне) житлове будівництво з погашенням її протягом 10 років починаючи з п’ятого року після закінчення будівництва, а також першочергове одержання позики для будівництва або придбання дачних будинків і благоустрою садових ділянок;
9) переважне право на вступ до садівницьких товариств (кооперативів), кооперативів по будівництву та експлуатації колективних гаражів;
10) переважне право на встановлення домашніх телефонів;
11) звільнення від плати за землю та сплати земельного податку;
12) безплатний проїзд всіма видами міського пасажирського транспорту (за винятком таксі), автомобільним транспортом загального користування (за винятком таксі) в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів в межах області (Республіки Крим) за місцем проживання.

(Закон «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», статті 6, 7).

До змісту

29. Яке значення має індивідуальна програма реабілітації для особи з інвалідністю?
Чи обов’язкове оформлення індивідуальної програми реабілітації для кожної людини з інвалідністю?

Індивідуальна програма реабілітації – комплекс оптимальних видів, форм, обсягів, термінів реабілітаційних заходів з визначенням порядку і місця їх проведення, спрямованих на відновлення та компенсацію порушених або втрачених функцій організму і здібностей конкретної особи до виконання видів діяльності, визначених у рекомендаціях медико-соціальної експертної комісії

(Закон України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», стаття 1).

Індивідуальна програма реабілітації інваліда розробляється відповідно до Державної типової програми реабілітації інвалідів для повнолітніх інвалідів — медикосоціальною експертною комісією, для дітей-інвалідів — лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів. Визначення конкретних обсягів, методів і термінів проведення реабілітаційних заходів, які повинні бути здійснені щодо інваліда, дитини-інваліда, кошторис витрат за рахунок бюджетних коштів чи загальнообов’язкового державного соціального страхування, а також контроль за виконанням індивідуальної програми реабілітації інваліда в межах своїх повноважень здійснюють медико-соціальні експертні комісії (лікарсько-консультаційні комісії лікувально-профілактичних закладів — щодо дітей-інвалідів), органи праці та соціального захисту населення, служби зайнятості, реабілітаційні установи, розпорядники відповідних коштів.

Обсяг реабілітаційних заходів, що передбачається індивідуальною програмою реабілітації інваліда, не може бути меншим від передбаченого Державною типовою програмою реабілітації інвалідів.

Індивідуальна програма реабілітації інваліда є обов’язковою для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними установами, підприємствами, установами, організаціями, в яких працює або перебуває інвалід, дитина-інвалід, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.

Індивідуальна програма реабілітації має для інваліда, дитини-інваліда рекомендаційний характер. Інвалід (законний представник дитини-інваліда) має право відмовитися від будь-якого виду, форми та обсягу реабілітаційних заходів, передбачених його індивідуальною програмою реабілітації, або від усієї програми в цілому. Інвалід (законний представник дитини-інваліда) самостійно вирішує питання про вибір та забезпечення конкретними засобами чи послугами реабілітації, включаючи засоби пересування, вироби медичного призначення, друковані видання зі спеціальним шрифтом, звукопідсилювальну апаратуру, санаторно-курортне лікування тощо в межах його індивідуальної програми реабілітації.

Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда, порядок її фінансування та реалізації затверджується Кабінетом Міністрів України.

(Закон України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», стаття 23).

До змісту

30. Як оскаржити рішення МСЕК?

У разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або інвалід має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської таСевастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров’я.

Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров’я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення. Рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до Міністерства охорони здоров`я України (МОЗ).

МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.

В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науководослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер.

Рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.

(п.п. 23-25 Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1317).

До змісту

31. Які органи забезпечують інвалідів та дітей-інвалідів технічними засобами реабілітації та виробами медичного призначення?

Облік інвалідів та інших осіб, які мають право на безоплатне забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації (далі — облік), ведуть органи праці та соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконкому міської, районної у місті ради (далі — місцеві органи праці та соціального захисту населення) за місцем реєстрації проживання осіб.

Місцевий орган праці та соціального захисту населення має право як виняток взяти на облік в установленому Мінпраці порядку інваліда та іншу особу не за місцем реєстрації їх проживання.

Для взяття на облік до місцевого органу праці та соціального захисту населення подається заява, заповнена інвалідом та іншою особою або їх законним представником за формою, що затверджується Мінпраці (далі — заява про взяття на облік).

Разом із заявою про взяття на облік пред’являються такі документи інваліда:
— паспорт або свідоцтво про народження (для осіб віком до 16 років);
— довідка про реєстрацію з місця проживання;
— висновок МСЕК про встановлення інвалідності для інвалідів (для дітей-інвалідів — висновок ЛКК) у разі, коли особа вперше звертається до місцевих органів праці та соціального захисту населення або змінюється група і причина інвалідності;
— індивідуальна програма реабілітації (для інваліда та дитини-інваліда) або висновок ЛКК щодо забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації (для інших осіб, інвалідів, група інвалідності яких встановлена до 1 січня 2007 р. як безстрокова або строк дії якої не закінчився);
— посвідчення про взяття на облік (для бездомних громадян);
— копію пенсійного посвідчення або посвідчення отримувача державної соціальної допомоги, що виплачується за місцем пенсії;
— довідка про присвоєння ідентифікаційного номера для осіб, які досягли 18-річного віку (за наявності номера). Особам, які через релігійні переконання відмовилися від присвоєння ідентифікаційного номера, необхідно пред’явити паспорт з позначкою про наявність права здійснювати платежі без нього;
— довідка про реєстрацію місця проживання для дітей-інвалідів, дітей віком до 16 років та осіб, паспорти яких не містять відомостей про реєстрацію місця проживання (крім бездомних громадян);
— копія посвідчення, яке підтверджує статус особи, що має право на пільги відповідно до законодавства (для ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і ветеранів державної пожежної охорони). Законний представник інваліда чи іншої особи подає документи, що підтверджують його особу та повноваження законного представника.

Для отримання технічних засобів реабілітації для інвалідів по зору з числа членів УТОС із зазначеними документами та копією членського квитка може звернутися представник первинної організації зазначеного товариства.

Представник первинної організації УТОС повинен мати при собі документи, що підтверджують його особу та повноваження.

(Постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2006 р. № 1652 «Про затвердження Порядку забезпечення окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації і формування відповідного державного замовлення переліку таких засобів»)

До відома

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1301 «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів та дітей-інвалідів технічними та іншими засобами реабілітації» регламентується механізм безоплатного забезпечення технічними та іншими (медичними) засобами:

До технічних засобів, які отримують безпосередньо інваліди, діти-інваліди або їх законні представники в закладах охорони здоров’я для використання в амбулаторних та побутових умовах, належать слухові апарати, сечоприймачі чоловічі та жіночі, високопоглинальні прокладки для жінок, які страждають нетриманням сечі, калоприймачі, підгузники, а також технічні засоби з мовним виводом: глюкометри, термометри та тонометри.

До технічних засобів, якими забезпечуються інваліди, діти-інваліди в закладах охорони здоров’я для лікування в стаціонарних умовах, належать штучні протези клапанів серця, біфуркаційні судинні протези, лінійні судинні протези, кондуїти, електрокардіостимулятори, оксигенатори, набори для проведення коронарографії, набори для стентування коронарних судин без лікувального покриття, набори для проведення аортокоронарного шунтування, набори для імплантації механічного клапана серця, однокамерні ШВРС (SSI) з біполярним електродом, двокамерні ШВР (DDDR), кардіовертери-дефібрилятори однокамерні, кардіовертери-дефібрилятори двокамерні, протези очей, епіпротези, орбітальні імплантанти, протези щелеп, протези зубів, кохлеарні імплантанти, голосові протези, протези вушної раковини, клапанні лікворошунтуючі імплантанти, ендопротези суглобів, в тому числі ендопротези суглобів з видовженням для онкологічних хворих.

Забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів технічними засобами здійснюється на підставі медичного висновку за рахунок та в межах коштів державного та місцевих бюджетів, передбачених на зазначену мету.

До змісту

32. Куди слід звертатися для оформлення путівки на санаторнокурортне лікування для дитини-інваліда/ дорослого з інвалідністю?

Органи праці та соціального захисту населення забезпечують за рахунок коштів державного бюджету безплатними путівками до санаторно-курортних закладів:
— інвалідів усіх категорій за рахунок коштів, передбачених Мінпраці;
— осіб, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, та осіб, зазначених у статтях 6-1 — 6-4 Закону України “Про жертви нацистських переслідувань”, за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам;
— ветеранів війни у санаторіях, що належать до сфери управління Мінпраці, та за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам. Зазначені особи повинні за зареєстрованим місцем проживання перебувати на обліку в органах праці та соціального захисту населення для санаторно-курортного лікування.

Працюючі особи та особи, що не досягли встановленого законодавством пенсійного віку, забезпечуються путівками за місцем основної роботи або за місцем обліку в органах праці та соціального захисту населення на підставі довідки з місця роботи про те, що їм не видавалася безплатна путівка протягом попереднього року (для осіб, що забезпечуються путівками один раз на два роки, — протягом двох попередніх років).

Особи, що мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також члени їх сімей одержують путівки в поліклініці або за місцем останньої роботи.

Осіб, що проживають в інтернатних установах системи Мінпраці, інвалідів, що навчаються на денному відділенні у навчальних закладах, путівками забезпечують органи праці та соціального захисту населення відповідно до цього Порядку.

Осіб, інвалідність яких пов’язана з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, забезпечує путівками Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, на підставі висновку МСЕК про необхідність лікування за прямими наслідками виробничої травми чи професійного захворювання.

Органи охорони здоров’я забезпечують путівками ветеранів війни на лікування у госпіталях, а також санаторнокурортними путівками — інвалідів, ветеранів війни із захворюванням на туберкульоз та дітей-інвалідів до досягнення 18-річного віку (згідно з медичними показаннями за наявності відповідних профільних санаторно-курортних бюджетних закладів).

До відома

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1345 «Про затвердження порядку забезпечення санаторно-курортними путівками дітей–інвалідів» передбачено забезпечення на безоплатній основі путівкою не лише дитину–інваліда, а й особу, яка її супроводжує. Забезпечення путівками здійснюватиметься закладами охорони здоров`я за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів з урахуванням рекомендацій визначених в індивідуальній програмі реабілітації.

До відома

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1460-р «План заходів, пов’язаних з розв’язанням деяких проблем соціального захисту інвалідів» передбачено вирішити питання щодо надання права на керування транспортним засобом певним групам інвалідів, зокрема інвалідам по слуху.

(МОЗ, МВС, I квартал 2010 року).

До змісту

33. Чи має право на водіння автомобілем людина з інвалідністю?

Право на водіння автомобіля встановлюється висновком МСЕК на підставі Переліку медичних показань на право одержання інвалідами автомобілів з ручним керуванням затвердженого наказом МОЗ України від 23.01.1995 року № 13, зареєстрований у Мінюсті 10.02.1995 року за №34/570. Особи з інвалідінстю різних нозологій можуть бути допущені до водіння автомобіля зі звичайним керуванням, якщо пройдуть відповідну медичну комісію.

До змісту

34. Де і як особа з інвалідністю може пройти навчання та здати іспити на право водіння автомобілем (в т.ч. з ручним керуванням)?

Згідно з «Порядком забезпечення інвалідів автомобілями», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 р. № 999 із змінами та доповненнями (пост. КМУ № 387 від 17.04.2008 року) інваліди забезпечуються автомобілями за місцем постійної прописки органами соціального захисту на підставі висновку обласної, центральної міської МСЕК, акту про наявність медичних показань на забезпечення автомобілем та відсутність протипоказань до керування автомобілем. Автомобілі та посвідчення на право керування автомобілем надаються, продаються інвалідам, діагноз яких входить до переліку медичних показань на отримання інвалідами автомобілів з ручним керуванням, затвердженого Міністерством охорони здоров’я України від 23.01.1995 р. № 13. Навчання керуванню автомобілем, включаючи безплатний проїзд до місця навчання і назад, харчування, надання квартири для іногородніх проводяться за рахунок коштів державного бюджету, або винуватців заподіяння каліцтва (п.7 «Порядку»).

До змісту

35. Чи може особа з інвалідністю встановити гараж поблизу місця проживання?

Органи місцевого самоврядування забезпечують виділення земельних ділянок інвалідам із захворюваннями опорно-рухового апарату під будівництво гаражів для автомобілів з ручним керуванням поблизу місця їх проживання.

(Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», стаття 30).

З заявою потрібно звернутись до адміністрації за місцем проживання з поданням документів, що підтверджують захворювання опорно-рухового апарату та що автомобіль обладнано ручним керуванням.

До змісту

36. Що таке «пандус» і які документи потрібні для дозволу на його будівництво?

«Пандус» або «аппарель» — похила поверхня, що дублює сходи, збудована на підставі ДБН В.2.2-9-99 для пересування осіб, які користуються колісними кріслами та для переміщення вантажів за допомогою технічних засобів.

У відповідності до норм співвідношення між висотою та довжиною пандуса у середині будинку, споруди не більше як 1 до 10 м., та зовні – 1 до 12 м. Ширина пандуса при односторонньому русі повинна бути не менше 1,2 м. На початку і в кінці кожного підйому пандуса слід влаштовувати горизонтальні площадки завширшки не менше ширини пандуса і завдовжки не менше 1,5 м. По зовнішніх бокових краях пандуса і площадок слід передбачати бортики завширшки не менше 0,05 м. Якщо довжина пандуса більша 1,5 м., обов’язкова наявність поручня на висоті 0,7 і 0.9 м. Держбудом затверджені державні будівельні норми В.2.2-9-99 «Громадські будинки і споруди», Додаток Г (обов’язковий) «Нормалі планувальних елементів житлових і громадських будівель з урахуванням можливості використання їх інвалідами» та внесені зміни до норм «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», ДБН «Культурно-видовищні та заклади дозвілля», «Архітектурно-технічні та санітарногігієнічні стандарти соціального житла».

Узагальнюючим нормативним документом із зазначеної проблеми є державні будівельні норми „Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення”, які набули чинності з 1 травня 2007 року. Всі державні будівельні норми мають окремий розділ „Вимоги до потреб інвалідів”.

Для отримання дозволу на переобладнання і перепланування приміщень необхідно подати до райдержадміністрації:

1. Заяву на ім’я голови райдержадміністрації;
2. Копію з поверхового плану будинку (копію з генплану ділянки домоволодіння) завірену в БТІ;
3. Висновок ЖЕК (ЖБК, товариства власників) про можливість та доцільність намічуваних робіт;
4. Довідку про згоду сусідів, завірену ЖЕК.

За результатами роботи міжвідомчої комісії складається протокол, на підставі якого заявником проводиться підготовка проектної документації на перепланування, переобладнання жилих, нежилих і підсобних приміщень у жилих будинках незалежно від форми власності. Виконана проектна документація погоджується замовником з:

1. Відділом кап. будівництва та архітектури райдержадміністрації;
2. Райсанепідемстанцією;
3. Районним органом пожежного нагляду;
4. При необхідності іншими службами (службою газового господарства та ін.).

У разі позитивного рішення, заявнику надається дозвіл на проведення робіт за розпорядженням райдержадміністрації.

Роботи по встановленю пандусу встановлюються за рахунок власника житла.

До змісту

37. На який термін видаються інвалідні візки?

Для користування може видаватися одна кімнатна на 4 роки і одна дорожня коляски на 3 роки одночасно. Може видаватись коляска з електроприводом на 8 років користування.

Для отримання направлення на протезування або засобів на пересування та реабілітації необхідно надати до управління праці та соціального захисту:
• заяву про забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації за формою, що затверджується Мінпраці (далі – заява);
• копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера;
• паспорт або свідоцтво про народження (для осіб віком до 16 років);
• висновок МСЕК про встановлення інвалідності (для дітей-інвалідів –висновок ЛКК);
• індивідуальну програму реабілітації (для інваліда та дитини-інваліда);
• висновок ЛКК для забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації (для інших осіб);
• копію пенсійного посвідчення або посвідчення отримувача державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії;
• копію посвідчення, яке підтверджує статус особи, що має право на пільги відповідно до законодавства.

(Постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2006 №1652 «Про затвердження Порядку забезпечення окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації і формування відповідного державного замовлення переліку таких засобів»).

До змісту

38. Як пасажир з інвалідністю, що пересувається на візку може замовити спеціальний вагон для подорожжі по залізниці?

Замовити спеціалізований вагон можна звернувшись особисто до начальника чи чергового будь-якого вокзалу залізниці або написавши заяву на ім`я заступника начальника залізниці — начальника пасажирської служби, з викладенням особистих данних, бажаної дати та маршруту поїздки. До заяви необхідно додати ксерокопію посвідчення інваліда.
Телефони для замовлення спеціальних вагонів:
Львівська залізниця: (032)226-46-43
Південно-Західна залізниця: (044)465-46-87
Південна залізниця: (057)724-46-43
Донецька залізниця: (062)319-46-43
Одеська залізниця: (0472)27-46-43
Придніпровська залізниця: (0562)33-04-78

До змісту

39. Якщо під час подорожі людина з інвалідністю потребує допомоги під час посадки/висадки на транспорті (залізниця, авіація, автомобільний транспорт, в т.ч. громадський — міський) до кого звертатись?

При необхідності людина з інвалідністю може звернутися до чергового по вокзалу, або до власника транспортного засобу.

Підприємства та організації, що здійснюють транспортне обслуговування населення, зобов’язані забезпечити спеціальне обладнання транспортних засобів, вокзалів, аеропортів та інших об’єктів, яке б дало змогу особам з інвалідністю безперешкодно користуватися їх послугами.

У тих випадках, коли діючі транспортні засоби не можуть бути пристосовані для використання особами з інвалідністю, органи місцевого самоврядування створюють інші можливості для їх пересування. При проектуванні і створенні нових засобів пересування, реконструкції і будівництві аеропортів, залізничних вокзалів і автовокзалів, морських і річкових портів обов’язково передбачається можливість їх використання людьми з інвалідністю.

(Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», стаття 28).

Для супроводу людей з інвалідністю на вокзалах, в аеропортах, на автобусних станціях повинні працювати «служби супроводу». Якщо такі служби відсутні, то черговий по станції, вокзалу, аеропорту організовує супровід особи з інвалідністю силами працівників МВС, медичних працівників.

До змісту

40. Якими нормативно-правовими документами гарантується забезпечення права людей з інвалідністю на доступ до інформації?

Право людей з інвалідністю на доступ до інформації гарантовано законодавством України. Зокрема, Законом України «Про інформацію», стаття 9. «Кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків передбачених законами України».
«Інвалідам по слуху забезпечується доступ до засобів масової інформації шляхом титрування та здійснення сурдоперекладу на дактильно – жестову мову глухих інформаційних і тематитичних телепрограм, кіно-, відеофільмів у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України».

(Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», стаття 23).

До відома

Розпорядження Кабінету Міністрів України:
«Про затвердження Плану заходів щодо поліпшення доступу до інформації осіб з вадами слуху шляхом субтитрування і сурдоперекладу» від 25.02.2009 р. № 209-р.
«Про невідкладні заходи щодо реалізації положень статті 23 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» вiд 03.12.2009 р. № 1480-р.

Зазначені акти передбачають конкретні заходи щодо створення сприятливих умов для доступу осіб з обмеженими фізичними можливостями до інформаційного простору, зокрема шляхом адаптації інформаційно-комунікаційних систем до потреб людей з вадами зору та слуху, а також збільшення кількості інформаційних та культурно-освітніх телепрограм із сурдоперекладом та титруванням.

До відома

Держави – учасниці згідно статті 21 Конвенції ООН про права інвалідів вживають всіх належних заходів для:
а) надання людям з інвалідністю інформації, призначеної для широкого загалу, в доступних форматах та з використанням технологій, що враховують різні форми інвалідності, своєчасно та без додаткової оплати;
b) прийняття та сприяння використанню в офіційних стосунках: мови жестів, абетки Брайля, посилюючих чи альтернативних способів спілкування та всіх інших доступних способів, методів і форматів спілкування за вибором людей з інвалідністю;
d) заохочення засобів масової інформації включаючи тих, що надають інформацію через Інтернет, до перетворення своїх послуг на доступні для людей з інвалідністю;
е) визнання та використання мови жестів.

До змісту